Шевченко Едуард Григорович
| Едуард Григорович Шевченко | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Капітан 1 рангу | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження | 19 квітня 1977 (47 років) Камчатський край, РРФСР | ||||||||
| Alma Mater | ЧВВМУ ім. Нахімова (2000) | ||||||||
| Псевдо | Майстер | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Роки служби | 2000—по т.ч. | ||||||||
| Приналежність |  Україна | ||||||||
| Вид ЗС |  ССО України | ||||||||
| Формування | |||||||||
| Війни / битви | |||||||||
| Командування | |||||||||
| |||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||
| |||||||||
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Капітан І рангу — Шевченко Едуард Григорович, фото Романа Ніколаєва |
Едуа́рд Григо́рович Шевче́нко — український військовик Військово-Морських Сил Збройних Сил України, капітан I рангу, начальник 73 МЦСпО (2016―2017), учасник російсько-української війни. Лицар орденів Богдана Хмельницького II та III ступенів, повний кавалер ордена «За мужність». Затриманий Службою безпеки України 7 березня 2023 року як агент російської розвідки, що займався підготовкою до захоплення росіянами міста Очаків Миколаївської області[1].
Народився в 1977 році на Камчатці (РРФСР) в родині військового, продовжив сімейну традицію чоловіків-військовослужбовців. Батько не хотів, щоб син пішов його стопами, але син його не послухався, втік з дому і дістався Владивостока (РФ), де проходив строкову військову службу.
Після Далекого Сходу Росії було переведення до України, де й дописав свою дипломну роботу[2].
2000 року закінчив навчання в Чорноморському вищому військово-морському училищі ім. Нахімова, м. Севастополь[3] та у званні лейтенанта розпочав службу в морській піхоті України.
На початку 2014 року, коли почалась російська збройна агресія проти України, обіймав посаду командира загону 73 МЦСпО. У березні 2014 підрозділ Едуарда Шевченка на військовому полігоні «Широкий Лан» почав готуватися до можливої атаки російських військ з боку тимчасово окупованого Криму.
З початку червня 2014 року перебував в зоні бойових дій на сході України. Брав участь у визволенні Слов'янська, боях за Торецьк, Краматорськ, Сіверськ та Ямпіль. Воював під Вуглегірськом, Дебальцевим і Рідкодубом, де його група фактично «витягала» з оточення особовий склад 25-го батальйону «Київська Русь».
Після Іловайської трагедії його група супроводжувала й забезпечувала рейд 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад у район розташування противника біля с. Гранітного, вказувала місця для спорудження і подолання водних перешкод. Командир зайшов туди першим, а вийшов — останнім.
Так, перед взяттям м. Торецька, Шевченко сам, у цивільному одязі, зайшов у місто, щоб оцінити обстановку й підконтрольні бойовикам об'єкти. Після цього зведений загін з 33 осіб під його командуванням дістався до Торецька в обхід сепаратистських блокпостів, через поля, і протягом пів години підняв українські прапори над адміністративними будівлями. Після цього бійцям довелося майже вісім годин чекати приходу основних сил ЗС України. Це були 7 годин 40 хвилин безперервного обстрілу — з танків, стрілецької зброї, ПТРК. 33 українські вояки протистояли 200 бойовикам, 2 танкам і БМП. Тільки по міськраді, де зайняли оборону бійці Шевченка, танки стріляли 29 разів. Коли ворог підійшов упритул, Шевченко наказав бійцям переміститися до підвалу, а сам піднявся на дах будівлі, щоб викликати вогонь на себе. У цьому бою група не втратила жодного бійця, лише трьох поранено[4][5][6].
У березні 2016 року був призначений на посаду начальника 73 МЦСпО, в/ч А1594, м. Очаків[7].
У травні 2017 року Військово-лікарська комісія (ВЛК) діагностувала у Едуарда Шевченка посттравматичний синдром внаслідок служби в зоні бойових дій на сході і визнала його обмежено придатним до військової служби. На підставі висновків ВЛК, його вивели в розпорядження Генерального штабу ЗС України. Шевченко не погодився з цим рішенням і подав позов до адміністративного суду. 7 вересня 2017 року суд визнав дії військового керівництва протиправними та зобов'язав направити офіцера на повторне проходження ВЛК[8].
24 січня 2018 року група учасників бойових дій — ветеранів та чинних військовослужбовців 73 МЦСпО вийшли на пікет до Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних сил України в Києві, щоб привернути увагу до дискримінації командуванням свого колишнього комбрига — капітана 1-го рангу Едуарда Шевченка[9].
26 лютого 2018 року Одеський апеляційний адміністративний суд у справі № 483/1384/17 скасував постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2017 року та офіцер продовжив військову службу у складі Військово-Морських Сил Збройних Сил України[10].
За інформацією «Української правди», затриманий 7 березня 2023 року СБУ через підозру про співпрацю з ГРУ Росії[11].
26 березня 2024 року Заводський районний суд м. Миколаєва подовжив термін запобіжного заходу Едуарду Шевченку у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб, до 24 травня 2024 року[12].
- Орден Богдана Хмельницького II ступеня (28 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[13]
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[14]
- Орден «За мужність» I ступеня (27 листопада 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[15]
- Орден «За мужність» II ступеня (21 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[16]
- Орден «За мужність» III ступеня (8 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[17]
- Нагрудний знак «Знак пошани».
- Іменна вогнепальна зброя.
- Недержавна відзнака Народний Герой України (жовтень 2015).
- ↑ Джерела «Бабеля»: Російський агент з Очакова — це колишній командувач 73 морського центру ССО Едуард Шевченко
- ↑ Особливе призначення. Командир загону спецназу Едуард Шевченко про своїх бійців, завдання і противника
- ↑ Список випускників Севастопольського військово-морського інституту ім. П. С. Нахімова 2000 року [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Едуард Шевченко. Командир одного із загонів легендарних «морських котиків» [Архівовано 10 лютого 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Тихо прийшли, тихо пішли: п'ять історій українських бійців ССО. 29.07.2019, 17:38. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 14 травня 2020.
- ↑ Герої серед нас. «Батя» Едуард Шевченко з Очаківському «морських котиків»: «Я давав присягу народу України». 04.09.2015, 15:56 [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Добра новина: керувати очаківськими «морськими котиками» буде Едуард Шевченко [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ «Я незручний»: командира очаківських «морських котиків» Едуарда Шевченка намагаються посунути з посади. 25.09.2017, 18:56 [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)]
- ↑ Командир очаковских «морских котиков» заявил, что его хотят незаконно снять с должности. 25.09.2017 (рос.) [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.]
АТОшний скандал: Кому заважає «морський котик» Едуард Шевченко. 25.01.2018, 09:00 [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.] - ↑ Результати перегляду апеляційних скарг ОААС за 23-26.02.2018 р. 01.03.2018, 10:14
- ↑ Погорілов С. СБУ схопила "майстра" російської розвідки, який намагався завербувати мера Очакова. Українська правда. Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ «Подзвонив мер Очакова, сказав, куди прийти», — екскомандир 73-го центру про затримання за підозрою у держзраді. // Автор: Аліса Мелік-Адамян. 27.03.2024, 15:00
- ↑ Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»;
- ↑ Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
- ↑ Указ Президента України від 27 листопада 2014 року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
- ↑ Указ Президента України від 21 жовтня 2014 року № 817/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
- ↑ Указ Президента України від 8 серпня 2014 року № 640/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
- Ukraine's President Insists The War Hasn't Been Lost: Russian Roulette на YouTube
- Запитайте правду про війну у військових [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Герої серед нас. «Батя» Едуард Шевченко з очаківських «морських котиків»: «Я давав присягу народу України» [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Герої України: Шевченко Едуард Григорович [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Капітани 1 рангу (Україна)
- Народились 19 квітня
- Народились 1977
- Військовики 73-го морського центру спеціальних операцій
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені нагрудним знаком «Знак пошани»
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Нагороджені відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Камчатського краю
- Випускники Академії військово-морських сил імені П. С. Нахімова
- Повні кавалери ордена «За мужність»